Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Лист ДФС від 22.04.2016 №9213/6/99-99-15-03-03-15

29.04.2016

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула лист товариства щодо оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів операцій з відпуску скрапленого газу через мережу АЗС, яка належить підприємству, з метою забезпечення його діяльності і повідомляє таке.
З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким уточнено законодавчі норми щодо оподаткування акцизним податком операцій з  реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також розширено перелік платників акцизного податку.
Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
Для категорії платників, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів через мережу АЗС та/або АГЗС (у цьому випадку це відпуск скрапленого газу через АЗС, що належить підприємству), в абзаці третьому п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу наведено визначення реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пальним не прирівняно законодавцем суто до продажу пального, як це передбачено у частині першій зазначеного вище речення для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а визначено як фізичний відпуск пального через АЗС та/або АГЗС.
Визначення таких понять як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція передбачено:
 пунктом 1.2 розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.03.2006 за № 291/12165) (далі – Інструкція). Відповідно до визначення понять в Інструкції, автозаправна станція – це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);   
пунктом 2.1 розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 №285 (далі – Правила безпеки). Відповідно до визначення понять у Правилах безпеки, автомобільна газозаправна станція – це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.
Автозаправна станція може бути багатопаливною, блочною, контейнерною, модульною, традиційною, паливозаправним пунктом, пересувною (пункт 1.2 Інструкції № 376).
Отже, законодавцем чітко визначено, що реалізація пального – це операція заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом, та не залежить від того, чиї автомобілі заправляються через АЗС та/або АГЗС (власні чи сторонніх суб’єктів господарювання).
Згідно з п. 216.9 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.
Звертаємо увагу, що основним документом, який регулює порядок відпуску ПММ для транспортних засобів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція № 281). Вимоги Інструкції № 281 є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Підпунктом 4.2.5.6 п. 4.2 розділу 4 Інструкції № 281 визначено, що обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 відс. об’єму відпущених пального або олив.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, які включені до держреєстру та відповідають технічним вимогам і забезпечують відпуск пального у єдиному технологічному циклі, з друкуванням фіскального касового чека.
Підприємство зобов’язане дотримуватися зазначених вище вимог і при відпуску власного скрапленого газу через власні АЗС для власних потреб. Будь яких відмінностей чи особливостей відпуску палива для власних потреб  підприємства через власні АЗС та/або АГЗС законодавством не встановлено.
Законом № 909 чітко визначено обставини, за яких виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу пального, а саме здійснення фізичного відпуску пального з автозаправної станції та/або автомобільної станції незалежно від форм розрахунків.
Таким чином, у разі якщо власні заправні станції та/або автомобільні паливозаправники, через які Товариством здійснюється фізичний відпуск пального, відповідають визначенням та вимогам, зазначеним вище для автозаправних станцій та/або автомобільної газозаправної станції, то Товариство як суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів повинен сплачувати акцизний податок із реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого пального. При цьому об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації Товариством пального, а базою оподаткування акцизним податком – об’єм пального у літрах, реалізованого (відпущеного) підприємством через власні АЗС та/або АГЗС.

До списку