Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Коментар щодо плати за землю (фізичні особи)

22.02.2012

 

КОДЕКСИ

Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом — Земельний кодекс)

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

№ 161-XIV від 06.10.98 р. «Про оренду землі» (за текстом — Закон про оренду землі)

№ 3551-ХІІ від 22.10.93 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Податковим кодексом встановлено, що земельний податок — це обов’язковий платіж, який, як і раніше, справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким згідно із законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу).

Об’єктами оподаткування земельним податком є (п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу) — земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності; земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII — орендна плата) (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Плата за землю обчислюється виходячи з бази оподаткування, якою є (п. 271.1 ст. 271) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого відповідно до ст. 289 Податкового кодексу; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок — капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

У зв’язку з актуальністю питання сплати фізичними особами плати за землю пропонуємо відповіді на запитання, які найчастіше надходять до Департаменту.

За якою ставкою розраховується земельний податок за земельні ділянки, зайняті садовими або дачними будинками фізичних осіб?

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), податок обчислюється за ставкою у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

За земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, згідно зі ст. 275 Податкового кодексу податок обчислюються за ставками земельного податку (в грн. за 1 м2), що визначені залежно від чисельності населення, та коефіцієнтів, що застосовуються у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення.

Водночас згідно з п. 276.1 ст. 276 Податкового кодексу податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті садовими і дачними будинками фізичних осіб, справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього кодексу.

Статтею 277 Податкового кодексу визначено ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, що розташовані за межами населених пунктів та нормативну грошову оцінку яких не проведено. Зокрема, за земельні ділянки, зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб, податок обчислюється за ставкою у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

З урахуванням викладеного, земельний податок за земельні ділянки, зайняті садовими і дачними будинками фізичних осіб, що розташовані в межах населених пунктів, справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 Податкового кодексу.

За земельні ділянки, зайняті садовими і дачними будинками фізичних осіб, що розташовані за межами населених пунктів, земельний податок справляється:

за ставкою у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, якщо нормативну грошову оцінку земель проведено;

за ставкою у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, якщо нормативну грошову оцінку земель не проведено.

Як нараховуються суми земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, належні до сплати фізичними особами?

Облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум податку проводяться щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 Податкового кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу).

Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 — 287 цього Кодексу.

При цьому підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є договори оренди земельних ділянок.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати до органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган ДПС про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу).

Отже, нарахування громадянам сум земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться органами ДПС, які видають до 1 липня поточного року податкові повідомлення-рішення про внесення земельного податку або орендної плати.

Зауважимо, що громадяни, які мають підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинні подати до органів ДПС документи, що посвідчують їх право на пільгу.

Які особливості справляння плати за землю (земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності) встановлено для фізичних осіб — нерезидентів?

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі.

Власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Отже, норми Податкового кодексу не передбачають окремого порядку плати за землю (земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності) фізичними особами — нерезидентами.

Чи звільняються від сплати земельного податку фізичні особи — власники земельних ділянок (земельних часток (паїв)) у разі надання земельних ділянок (земельних часток (паїв)) в оренду платнику ФСП?

Відповідно до пп. 282.1.10 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії ФСП власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику ФСП.

Таким чином, фізичні особи — власники земельних ділянок (земельних часток (паїв)) мають пільги щодо сплати земельного податку при передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) в оренду платникам ФСП.

Який порядок сплати земельного податку фізичною особою у рік придбання земельної ділянки?

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки надають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня поточного року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з пп. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, при отриманні від відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку орган ДПС здійснює нарахування сум земельного податку, починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Чи передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися шляхом передання у користування земельних часток (паїв) за рішенням відповідної ради?

Статтею 281 Податкового кодексу чітко визначено категорії фізичних осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатися пільгами.

Водночас до даного переліку не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок передання земельних часток (паїв)за рішенням відповідної ради.

Таким чином, пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися шляхом передання земельних часток (паїв) за рішенням відповідної ради, не передбачено і відповідно земельний податок за такі ділянки справляється на загальних підставах.

Водночас згідно з пп. 282.1.10 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії ФСП власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику ФСП.

Які пільги щодо сплати земельного податку встановлено для фізичних осіб?

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:

інваліди І і ІІ групи;

фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

пенсіонери (за віком);

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ;

фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш ніж 2 га;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш ніж 0,25 га, в селищах — не більш ніж 0,15 га, в містах — не більш ніж 0,10 га;

для індивідуального дачного будівництва — не більш ніж 0,10 га;

для будівництва індивідуальних гаражів — не більш ніж 0,01 га;

для ведення садівництва — не більш ніж 0,12 га.

Чи є платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоповерховими житловими будинками власники квартир (житлових приміщень) у таких будинках?

Відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.

Відповідно до роз’яснень, наданих листом Держкомітету України із земельних ресурсів від 26.05.2010 р. № 10046/17/4-10 „Щодо роз’яснення деяких питань земельного законодавства”, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками лише об’єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Таким чином, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є особи, яким такі земельні ділянки відповідно до норм Земельного кодексу передаються у постійне користування або у власність: підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об’єднання власників будинків.

Власники квартир (х приміщень) у багатоквартирних житлових будинках не є платниками земельного податку до бюджету за земельні ділянки під такими будинками.

У свою чергу, власники квартир (житлових приміщень) у багатоквартирних житлових будинках відшкодовують сплачені суми земельного податку підприємствам, установам і організаціям, що здійснюють управління цими будинками, а також об’єднанням власників будинків, у складі сум за утримання будинків та прибудинкової території.

Фізична особа — підприємець орендує земельну ділянку державної власності. Чи є він платником земельного податку?

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу).

Відповідно до норм ст. 4 Закону про оренду землі та статей 93, 116, п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу орендодавцями земель комунальної та державної власності в межах населених пунктів є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.

Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону про оренду землі).

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу).

З урахуванням зазначеного, платниками земельного податку з числа фізичних осіб є власники земельних ділянок та власники земельних часток (паїв), а платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності — фізичні особи, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

При цьому, якщо у договорі оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності обумовлено, що орендарем є фізична особа — підприємець і земельна ділянка надається для провадження підприємницької діяльності, то на облік у органі державної податкової служби як платник орендної плати за землі державної та комунальної власності береться фізична особа — підприємець.

Чи залежить дата виникнення зобов’язань зі сплати земельного податку фізичною особою за земельну ділянку приватної власності від попереднього власника такої ділянки (фізична чи юридична особа)?

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Водночас п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу передбачено спеціальну норму щодо дати набуття або припинення обов’язку щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Зокрема, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Податкового кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

З урахуванням викладеного, у разі набуття фізичною особою протягом року права власності на земельну ділянку земельний податок за неї сплачується, починаючи з місяця, в якому у такої фізичної особи виникло право власності, незалежно від того, хто був попереднім власником (фізична чи юридична особа).